Дистанційне - онлайн кунсультування

 Шляхи формування здорового

 пхологічного клімату в учнівському колективі

Учнівський колектив — могутній засіб формування особистості, але лише тоді, коли клімат в ньому позитивний, безконфліктний. Ось чому вивчення соціально-психологічного клімату є дуже важливим. Адже клімат впливає на виховання, гармонійний розвиток особистості учнів, значною мірою зумовлює риси характеру окремих учнів та стосунки в колективі.

Психологічний клімат – сукупність внутрішніх умов, які створюють в процесі розвитку і життєдіяльності групи наявність позитивної перспективи як для групи в цілому, так і для кожного члена групи;

Істотним показникам психологічного клімату є рівень згуртованості класу. Позитивний психологічний клімат сприяє формуванню  почуття задоволеності членів колективу від участі у спільній діяльності.

Під соціально-психологічним кліматом розуміють загальний емоційно-динамічний настрій, в якому відбувається система взаємостосунків що склалися:  домінуючий настрій, задоволеність роботою, її привабливістю, єдністю колективної та особистої мети.

Ставлячи собі завдання створити здоровий, сприятливий соціально-психологічний клімат, доцільно враховувати  поєднання основних компонентів:  гуманністичність  і взаємовимогливість.

Отже, лише за умови забезпечення сприятливого Соціально-психологічного клімату стає можливим ефективне підтримання психічного здоров’я та оптимістичного настрою у всіх учасників освітнього процесу.

Здоровий соціально-психологічний клімат (СПК) –це одна з умов плідної роботи колективу.

 Для створення сприятливого психологічного мікроклімату в учнівському колективі потрібно:

 Ø  створити всі умови для гармонійного та всестороннього розвитку особистості;

Ø  встановити духовний контакт між вчителями і класом;

Ø  створити доброзичливі відносини, взаємні симпатії в класі;

Ø  у відношеннях між угрупуваннями в середині колективу має бути взаєморозуміння;

Ø  навчитись бути тактовним;

Ø  уміти бачити в кожній дитині перш за все хороше ;

Ø  виявляйте особливий такт, увагу при зустрічах, спілкуванні;

Ø  Навчись бути радісним:

Ø  хто постійно в пригніченому настрої, той руйнує здоров’я своє і оточуючих;

Ø  лише володіючи своїми емоціями і почуттями, можна навчитися бути радісним;

         

Визначаючи унікальність кожної людини, Сократ твердив, що “для одного існує і здається одне, а для другого інше”. Ніяка думка не буває помилковою. Повага до думки учня, рівноправний діалог, співробітництва – це ті головні позиції, що лежать в основі активних методів роботи.

ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ:

ü  Аргументуйте свою точку зору. Вмійте слухати.

ü  Проявляйте увагу до особистості інших:

ü  Вибирайте форму спілкування.

ü  Не відповідайте людям в категоричному тоні.

ü   Пам’ятайте імена людей.

ü  Проявляйте щирий інтерес до людей.

ü  Давайте людині можливість самостійно виправлятись, без приниження її гідності.

ü  Майте терпіння в екстремальній ситуації.

ü   Розпочинайте бесіду з демонстрації дружніх стосунків.

ü  Якщо існує упередження, не показуйте його.

ü  Нехай людина чує що ідея належить їй.

ü   Піднімайте людину на психологічний п’єдестал.

ü  Не наказуйте людям.

ü  Посміхайтеся.

 

Пам’ятка

Самоперевірки вчителя вміння забезпечити співробітництво з учнями.

1. Чи шаную я в кожному учневі особистість, чи рахуюсь з його думками, переконаннями, інтересами, чи дотримуюсь заповіді “не зашкодь”?

2. Чи заохочую їх відстоювати свою точку зору, чи не перетворюю групу в театр одного актора?

3.Чи розумію, що дитина - складна, дуже індивідуальна, єдина і неповторна особистість, чи можна працювати з нею і не знати її?

4.Чи намагаюсь я бути порадником та наставником учням, чи не вдаюсь до будь – яких категоричних розпоряджень, наказів, авторитарних вимог та помсти?

5. Чи усвідомлюю я, що кожен мій урок – це логічне мислення, це творчість, це гра, це задоволення і насолода, це щоденні маленькі відкриття?

6. Чи вмію я бачити душу в очах дитини, чи вмію терпляче вислуховувати учня, навіть тоді, коли не згоден з його думками?

7. Чи вчу я учнів дотримуватися вимог гігієни розумової праці, чи можу вчасно зняти з них напругу і утому?

8. Чи пам’ятаю я, що свобода вибору – найпростіший шлях до розвитку творчої діяльності ? Адже самі нетворчі діти здатні зробити вибір.

9.Чи підтримую я атмосферу співробітництва, ставлячи перед учнями якомога складнішу мету, вказуючи на її виключну складність, чи вселяю впевненість, що вона досягнута, чи стимулюю зусилля?

10. Чи не забуваю я рішуче і твердо вдаватися до само наказу, якщо потрібно подолати поганий настрій, втому, лінощі, адже сильний лише той, хто володіє і вміє управляти собою?