Наступність між початковою та середньою ланками навчання

 Упродовж усього життя нам (дорослим, і дітям) доводиться адаптуватись до різних ситуацій. Переступаючи поріг школи, дитина також увесь час адаптується: до дітей, до вчителів, до уроків, до нового режиму дня. Одним зі складних адаптаційних періодів є навчання у 5-му класі.

Наступність

Перехід із молодшої школи до основної пов'язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування, діяльності, а також зі збереженням окремих компонентів попереднього соціального досвіду.

Адаптація дитини до навчання в середній школі відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним навантаженням на всі системи організму.

Як свідчить аналіз, учителі, які викладають у 5-х класах, часто не бачать різниці між п'ятикласниками й іншими школярами основної школи. І як результат - завищені вимоги до цих учнів, зниження рівня навчальних досягнень, мотивації навчання. Такий підхід до навчання може ускладнити процес адаптації школярів.

Тому, забезпечення наступності є однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі та важливою передумовою успішного навчання у 5-му класі.

До проблем у наступності між початковою і середньою школою відносять:

F певну  невідповідність у вимогах  між програмами четвертого й п’ятого класів;

F різке підвищення інтенсивності навчання у п’ятому класі (темп, обсяг, складність матеріалу збільшується);

F зниження ступеню контролю й емоційної підтримки з боку вчителів;

F різке підвищення вимог до самостійності, самоорганізації учнів;

F обмеження можливості індивідуального підходу до учнів (порівняно з початковою школою), формалізацією контактів між учнями й вчителями.

З – поміж   індивідуальних причин виділяють: 

Ø  труднощі  у довільній регуляції поведінки, уваги, навчальної діяльності;

Ø  не сформованість мотивації навчання;

Ø  завищену самооцінку та рівень домагань дитини або батьків;

Ø  агресивність;

Ø  замкненість;

Ø  повільність;

Ø  не сформованість  навичок і прийомів  навчальної  діяльності, яка призводить до зниження успішності;

Ø  дезадаптації або  низький рівень адаптації до школи 1-4-х класів.

Який місток прокласти між 4-5 класами, щоб не знищити прагнення учнів до знань та інтерес до навчання? Що потрібно взяти до уваги класному керівнику 4-го класу? До яких порад класного керівника мають дослухатися вчителі старших класів?

Серед найважливіших порад вчителям початкових класів можна окреслити такі:

G  У ІІ півріччі знизити надмірну опіку над дітьми;

G  Збільшити обсяг різних видів самостійної роботи;

G  Обмежити використання яскравих наочних посібників;

G  Проводити більше тренувальних вправ із глибоким аналізом;

 G  У ході повторення й узагальнення основних тем проводити самостійні роботи з різним навантаженням;

G  Виявляти прогалини в знаннях, установлювати причини, спланувати   індивідуальну роботу, здійснювати диференційований підхід.

Вчителям – переметникам  які викладають в п’ятих класах  варто ознайомитись з методикою роботи вчителів 4-х класів. Заздалегість домовившись з класним керівником 4-го класу, від відвідувати уроки,  узяти облік дітей   зі зниженою здатністю до навчання, поцікавитись їхнім  станом здоров’я й фізичним розвитком.

Підтримка дитини  у важкий період адатаптації сприяє  вирішенню завдань особистісного росту й розвитку учнів, а також профілактиці й корекції шкільної дезадаптації. У такий спосіб здійснюється психолого – педагогічний супровід  природного розвитку учнів.

Матеріалами проєкту DECIDE з питання "Прокрастинація :долати не можна домовлятись".

 "Прокрастинація :долати не можна домовлятись".

https://drive.google.com/file/d/14KtzfDnuy_xLEdbEhR4d3nu6CanEgumq/view?usp=drive_link

Консультпункт "Етика академічної доброчесності"

https://docs.google.com/document/d/1vQQMBAegU6om0EzOajHa9i7z6AG0h0jV/edit?usp=drive_link&ouid=113944986354180479531&rtpof=true&sd=true

Коучинг, як ефективна технологія формування вчителем самоосвітньої компетентності учнів

    Коучинг,

як ефективна технологія формування вчителем

                  самоосвітньої компетентності          

 учнів 

                                

Презентація. Технології коуча в роботі вчителя                                  

              Одним із напрямів сучасної освіти є оновлення педагогічного процесу, внесення змін у традиційну систему за допомогою ефективних технологій. Тому коучинг зацікавив українських педагогів, як одна із ефективних технологій.

               За допомогою цієї технології створюються такі умови для розвитку і формування особистості людини, яка буде здатна реалізовувати свої можливості, самостійно приймати рішення в різних життєвих ситуаціях.

     Коучинг означає наставляти, надихати, тренувати. Завдання вчителя-коучера – допомогти дитині розвиватися і бути готовою до змін.

          Формування умінь самостійного пізнавального пошуку за допомогою коуч - підходу на окремих заняттях полягає у серіях продуманих запитань для визначення цілей завдань заняття, запитаннях щодо застосування нового матеріалу на практиці. Перенесений у навчальне середовище, коучинг забезпечує набір методик для формування важливих самоосвітніх умінь особистості, а саме: виокремлення, аналізу, подолання труднощів і проблем, які виникатимуть у процесі навчання; ефективного спілкування та навчанні в колективі, групі, соціальних мережах; умінь самоаналізу та само мотивації.

Основне завдання вчителя - підтримувати в учнів упевненість у своїх силах, сформувати у них адекватну самооцінку. Віра учнів в свої можливості, ступінь їх усвідомлення сприяють високій навчально-пізнавальної мотивації і формування відповідальності за своє навчання.

Коучинг може вважатися здійсненим тільки в тому випадку, якщо учень приходить до щирого усвідомлення необхідності навчальної діяльності для досягнення своїх особистих цілей. Дуже важливо, щоб учень в спільній роботі з вчителем зміг визначити свої особисті цілі, прийти до розуміння того, для чого йому необхідна навчальна діяльність. Особливу увагу при проведенні коучингу в старшому шкільному віці слід приділяти визначенню приватних цілей (проміжних результатів) і складання плану їх досягнення. Коуч разом з учнем повинен здійснювати постійний моніторинг процесу досягнення проміжних цілей і оцінку досягнутого, яка проводиться після кожного етапу.

На цій стадії учень повинен знайти для себе відповіді на наступні ключові питання:

«Чи досягнуто поставлені цілі?»;

«Які зміни були внесені в плани і чому? »;

« Чому навчив даний досвід? »;

«Що я зроблю тепер по-іншому?».

 В результаті учень повинен розглядати свої помилки і невдачі не як програш або провал, а як цінний досвід, який дозволить більш ефективно просуватися вперед.

Навчальна діяльність буде ефективною лише в тому випадку, коли учень прийме на себе відповідальність за її результати. Корисним тут є спільне з вчителем планування процесу досягнення мети і складання його плану.

В цей план повинні бути включені відповіді на основні питання коучингу:

ü     Що саме мені необхідно досягти?

ü     Як це конкретно буде виглядати?

ü     Навіщо мені це потрібно?

ü     Як я дізнаюся про те, що досяг бажаного?

ü     Коли я готовий почати цей процес?

ü     Коли цей процес завершиться?

ü     Що конкретно мені слід робити?

ü     Які можливі перешкоди на моєму шляху?

 Чому реалізацію коучингового підходу в навчанні школярів можна вважати освітньою технологією? Та тому, що він відповідає існуючим визначеням освітньої технології і має всі властиві її компоненти. О.Б. Єпішева трактує освітню технологію як продуману у всіх деталях модель спільної навчальної та педагогічної діяльності з проектування, організації та проведенню навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя, яка передбачає реалізацію ідеї повної керованості навчальним процесом.

Модель процесу коучинг складається з декількох чітко визначених етапів:

1. Постановка мети і усвідомлення її реальності.

2. Аналіз необхідних складових успіху.

3. Аналіз наявних можливостей.

4. Визначення шляхів досягнення мети, вибір стратегії.

5. Моніторинг досягнення мети і аналіз результатів.

 Таким чином, важливими умовами формування особистості виховання у процесі застосування технології коучингу є професійна компетентність педагога і свідоме, мотивоване, відповідальне ставлення учнів. Ця особистісно-орієнтовна технологія сприяє формуванню самоосвітньої компетентності особистості, оскільки тренує здатність ефективно діяти і навчатися, усвідомлювати відповідальність, розвиває навички самостійної пізнавальної діяльності.

 

Консультпункт - практикум для педагогів з питання «Резильєнтність (стресостійкість) або як «не розсипатись» під час війни»

У теперішній час досить важко залишатись на «плаву». Тому, питання стресостійкості є актуальним як ніколи. Під час зустрічі вчителі  дізнались про нові лайфхаки: як зберегти емоційне благополуччя та зміцнити внутрішню стійкість, порелаксували, попрацювали у команді, вчились слухати і чути один одного. Наприкінці заняття кожен намалював себе, створюючи образ найкращого «я». 

Консультпункт- Резельєнтність

Консультпункт - практикум "Становлення особистості"

Становлення особистості – це закономірний процес, у ході якого підліток, з одного боку, перебуває під впливом оточуючих, а з іншого – може сам на себе впливати, змінювати себе, обирати своє коло спілкування та форми діяльності, набувати нового досвіду. Як розвинути уміння  і навички самопізнання, самооцінки і самовдосконалення на основі усвідомлення себе  як особистості, мали змогу учні 9-х класів на консультупункті «Становлення особистості».

 https://docs.google.com/document/d/1oQH2N6rdigRjAPcsh17AUEJfnJWv5Gxz/edit?usp=sharing&ouid=113944986354180479531&rtpof=true&sd=true

Підготовка дитини до школи

         Загадкове слово «школа» хвилює нас іще з раннього дитинства. Одні сприйма­ють школу як казкове місце, куди потрапляють старші діти, і вже там вони перетворюються на чарівників, котрі все вміють і все знають. Для інших — це заклад, куди мусить ходити стар­ший брат чи сестра. Ваші діти скоро прийдуть  до школи. Їх чекає знайомство з новою вчителькою, з новими друзями, а іноді і співбесіда. Часто у батьків виникає питання, що ж повинна знати і уміти дитина до початку шкільного навчання і що таке психологічна готовність до школи.

 Психологічна підготовка дитини до школи - це найважливіший етап, пройти яка дитина повинна під керівництвом батьків і педагогів у дитячому саду. Від того, як підготовлена дитина до школи, залежить все подальше навчання, а це 11 років важкої праці. 

  Що ж таке психологічна  готовність до навчання? Психологічна готовність до абсолютно нового періоду в житті малюка формується не за півтора місяці перед школою, а вимагає спеціальних зайнять впродовж усього підготовчого етапу.

Психологічна готовність до школи – це необхідний рівень психічного розвитку дитини для того, щоб засвоїти шкільну програму, спільно навчаючись в групі однолітків. Говорячи про готовність дитини до школи, ми аналізуємо його фізіологічну, педагогічну і психологічну підготовки.

Як відшукати «золоту серединку» й допо­могти дитині підійти до навчання максимально підготовленою, але не відбити головного — ба­жання вчитися? 

        • Важливо усвідомити: не потрібно заздале­гідь виконувати програму першого класу. Тре­ба створити умови для загального розвитку дитини! Щоб успішно навчатися, потрібні сили (фі­зична готовність). саме фізичний розвиток — запорука успішно­го навчання дитини в школі. Фізична готов­ність — це перший крок до школи. Другий крок  - психологічна підготовка дитини до навчання, що передбачає певний рівень роз­витку інтелектуальної, емоційної, соціальної, вольової сфер дитини. Саме особистісна та соціальна готов­ність дитини до навчання у школі означає адекватність її поведінки у соціальному се­редовищі, мати відповідні навички комуніка­ції, бути відповідальною, наполегливою, від­стоювати власні позиції, приймати рішення, орієнтуватись у просторі та часі, виявляти то­лерантність, емпатію.

              • Емоційна готовність. Шестирічна дитина дуже емоційна. Почуття панують над усім її життям, додаючи йому особливого за­барвлення. Коли близькі дорослі люблять дитину, добре ставляться до неї, визнають її права, вона отримує емоційне задово­лення — почуття впевненості, захищеності. В цих умовах розвивається життєрадісна, фі­зично та психічно активна дитина. Емоційне благополуччя сприяє нормальному розвит­ку дитини. Саме в умовах взаємної любові в сім'ї дитина починає вчитися любові сама.

•    Серйозної уваги вимагає формування вольової готовності майбутнього першо­класника. Адже його чекає напружена праця, він має робити не тільки те, що йому хочеть­ся, а й те, що від нього вимагатимуть учитель, школа. А це непросто. Дитина мусить доклас­ти великих зусиль, аби навчитися керувати своєю поведінкою, своєю розумовою діяль­ністю — увагою, мисленням, пам'яттю, а також оцінити результат своєї вольової дії (доводити справу до кінця, виконувати доручення, пра­вильно ставитися до критики, поводитись у колективі, як удома

                   • Інтелектуальна готовність. Над­звичайно, важливо, аби ще до школи ди­тина була інтелектуально розвиненою. Інтелектуальна готовність забазпечується оволодінням найпростішими формами мислення, мислительними операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення), формуванням довільної пам’яті і уваги, розвитком допитливості, ініціативи, самостійності, уміння логічно мислити; виробленням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати роботу, організовувати робоче місце, працювати в певному темпі, передбачувати результат роботи, оцінювати його). Розумова готовність дитини до школи передбачає також вміння слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час виконання завдання, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання незрозуміле, оцінювати свою роботу, досягати бажаних результатів.

                                                         Пам'ятка  батькам майбутніх першокласників

•      Не залякуйте дитину школою!

•      Щоб дитина хотіла йти в школу, в її голові повинно  скластися позитивний, теплий образ.

•      Розкажіть їй  про ваше шкільне дитинство, згадайте де кілька веселих історій. Покажіть шкільні фото і розкажіть про ваше шкільне життя і однокласників. Розповідайте якомога більше і конкретніше про шкільні звичаї і правила.

•      Пограйте в школу(ви - вчитель, дитина і м'які іграшки - учні), а в грі задійте шкільну атрибутику: портфель, зошити, ручки.

 І навіть якщо Ви вважаєте, що не всі наведені вміння та якості притаманні вашій дитині, не потрібно впадати у паніку і думати, що Вашого першокласника очікують тільки труднощі, невдачі і проблеми. Але, у той же час, не можна сподіватися, що вміння вчитися прийде до дитини саме по собі. Без підтримки і зацікавленості батьків воно буде формуватися довго і складно. Тому так важливі взаєморозуміння, співпраця і довіра між школою і сім’єю. У нас з Вами спільна мета і спільне завдання: зробити так, щоб наші діти виросли розумними, добрими,  вихованими людьми. І це стане дійсністю, якщо ми будемо працювати разом, підтримуючи один одного.