Підготовка дитини до школи

         Загадкове слово «школа» хвилює нас іще з раннього дитинства. Одні сприйма­ють школу як казкове місце, куди потрапляють старші діти, і вже там вони перетворюються на чарівників, котрі все вміють і все знають. Для інших — це заклад, куди мусить ходити стар­ший брат чи сестра. Ваші діти скоро прийдуть  до школи. Їх чекає знайомство з новою вчителькою, з новими друзями, а іноді і співбесіда. Часто у батьків виникає питання, що ж повинна знати і уміти дитина до початку шкільного навчання і що таке психологічна готовність до школи.

 Психологічна підготовка дитини до школи - це найважливіший етап, пройти яка дитина повинна під керівництвом батьків і педагогів у дитячому саду. Від того, як підготовлена дитина до школи, залежить все подальше навчання, а це 11 років важкої праці. 

  Що ж таке психологічна  готовність до навчання? Психологічна готовність до абсолютно нового періоду в житті малюка формується не за півтора місяці перед школою, а вимагає спеціальних зайнять впродовж усього підготовчого етапу.

Психологічна готовність до школи – це необхідний рівень психічного розвитку дитини для того, щоб засвоїти шкільну програму, спільно навчаючись в групі однолітків. Говорячи про готовність дитини до школи, ми аналізуємо його фізіологічну, педагогічну і психологічну підготовки.

Як відшукати «золоту серединку» й допо­могти дитині підійти до навчання максимально підготовленою, але не відбити головного — ба­жання вчитися? 

        • Важливо усвідомити: не потрібно заздале­гідь виконувати програму першого класу. Тре­ба створити умови для загального розвитку дитини! Щоб успішно навчатися, потрібні сили (фі­зична готовність). саме фізичний розвиток — запорука успішно­го навчання дитини в школі. Фізична готов­ність — це перший крок до школи. Другий крок  - психологічна підготовка дитини до навчання, що передбачає певний рівень роз­витку інтелектуальної, емоційної, соціальної, вольової сфер дитини. Саме особистісна та соціальна готов­ність дитини до навчання у школі означає адекватність її поведінки у соціальному се­редовищі, мати відповідні навички комуніка­ції, бути відповідальною, наполегливою, від­стоювати власні позиції, приймати рішення, орієнтуватись у просторі та часі, виявляти то­лерантність, емпатію.

              • Емоційна готовність. Шестирічна дитина дуже емоційна. Почуття панують над усім її життям, додаючи йому особливого за­барвлення. Коли близькі дорослі люблять дитину, добре ставляться до неї, визнають її права, вона отримує емоційне задово­лення — почуття впевненості, захищеності. В цих умовах розвивається життєрадісна, фі­зично та психічно активна дитина. Емоційне благополуччя сприяє нормальному розвит­ку дитини. Саме в умовах взаємної любові в сім'ї дитина починає вчитися любові сама.

•    Серйозної уваги вимагає формування вольової готовності майбутнього першо­класника. Адже його чекає напружена праця, він має робити не тільки те, що йому хочеть­ся, а й те, що від нього вимагатимуть учитель, школа. А це непросто. Дитина мусить доклас­ти великих зусиль, аби навчитися керувати своєю поведінкою, своєю розумовою діяль­ністю — увагою, мисленням, пам'яттю, а також оцінити результат своєї вольової дії (доводити справу до кінця, виконувати доручення, пра­вильно ставитися до критики, поводитись у колективі, як удома

                   • Інтелектуальна готовність. Над­звичайно, важливо, аби ще до школи ди­тина була інтелектуально розвиненою. Інтелектуальна готовність забазпечується оволодінням найпростішими формами мислення, мислительними операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення), формуванням довільної пам’яті і уваги, розвитком допитливості, ініціативи, самостійності, уміння логічно мислити; виробленням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати роботу, організовувати робоче місце, працювати в певному темпі, передбачувати результат роботи, оцінювати його). Розумова готовність дитини до школи передбачає також вміння слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час виконання завдання, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання незрозуміле, оцінювати свою роботу, досягати бажаних результатів.

                                                         Пам'ятка  батькам майбутніх першокласників

•      Не залякуйте дитину школою!

•      Щоб дитина хотіла йти в школу, в її голові повинно  скластися позитивний, теплий образ.

•      Розкажіть їй  про ваше шкільне дитинство, згадайте де кілька веселих історій. Покажіть шкільні фото і розкажіть про ваше шкільне життя і однокласників. Розповідайте якомога більше і конкретніше про шкільні звичаї і правила.

•      Пограйте в школу(ви - вчитель, дитина і м'які іграшки - учні), а в грі задійте шкільну атрибутику: портфель, зошити, ручки.

 І навіть якщо Ви вважаєте, що не всі наведені вміння та якості притаманні вашій дитині, не потрібно впадати у паніку і думати, що Вашого першокласника очікують тільки труднощі, невдачі і проблеми. Але, у той же час, не можна сподіватися, що вміння вчитися прийде до дитини саме по собі. Без підтримки і зацікавленості батьків воно буде формуватися довго і складно. Тому так важливі взаєморозуміння, співпраця і довіра між школою і сім’єю. У нас з Вами спільна мета і спільне завдання: зробити так, щоб наші діти виросли розумними, добрими,  вихованими людьми. І це стане дійсністю, якщо ми будемо працювати разом, підтримуючи один одного.