Особливості адаптаційного періоду учнів п'ятикласників

Адаптація п’ятикласників — це складний, але важливий процес переходу від початкової до базової школи, що потребує підтримки з боку вчителів, батьків і психологів.

Ось ключові аспекти адаптації учнів 5 класу:

🧠 Психологічні особливості адаптації

• Перехід до нової системи навчання: учні вперше стикаються з багатьма вчителями-предметниками, новими кабінетами, розкладом, що вимагає більшої самостійності.

• Вікова криза: цей період збігається з початком підліткового віку, коли діти стають більш емоційно вразливими, прагнуть самостійності, але ще потребують підтримки.

• Соціальна адаптація: нові однокласники, зміна статусу в колективі, нові правила — усе це може викликати тривожність або дезадаптацію.

🏫 Умови успішної адаптації

• Поступове введення в нові умови: знайомство з учителями, екскурсії школою, пояснення нових правил.

• Підтримка класного керівника: важливо, щоб він став посередником між учнями, вчителями та батьками.

• Психологічний супровід: регулярні бесіди, тренінги, анкетування допомагають виявити труднощі на ранньому етапі.

• Співпраця з батьками: інформування про зміни, поради щодо підтримки дитини вдома.

📋 Ознаки успішної адаптації

• Учень впевнено орієнтується в новому розкладі та шкільному просторі.

• Має стабільний емоційний стан, не уникає школи.

• Активно взаємодіє з однокласниками та вчителями.

• Демонструє поступове зростання навчальної мотивації.

📌 Рекомендації для педагогів і батьків

• Створювати атмосферу довіри та відкритості.

• Не перевантажувати дітей одразу великою кількістю завдань.

• Хвалити за зусилля, а не лише за результат.

• Проводити батьківські збори з темою адаптації, обговорювати труднощі та шляхи їх подолання.

ЕМОЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ФАКТОР УСПІХУ ОСОБИСТОСТІ

 

Емоційна компетентність як фактор успіху ОСОБИСТОСТІ

Емоційна компетентність – що це?

Емоційна компетентність - це здатність розуміти, управляти та висловлювати свої власні емоції, а також ефективно взаємодіяти з емоціями інших людей. Це важливий аспект особистісного розвитку та міжособистісних відносин.

Емоційна компетентність:

• Емоційна компетентність включає вміння ефективно використовувати емоційні навички в різних ситуаціях.
• Це поняття може поширюватися на широкий спектр навичок, включаючи спілкування, вирішення конфліктів, лідерство та міжособистісні стосунки.

Отже, можна сказати, що емоційний інтелект - це ширше поняття, що охоплює загальні навички управління емоціями, як щодо себе, і щодо інших. Емоційна компетентність, з іншого боку, фокусується на конкретних навичках та їх застосуванні у різних контекстах.

EQ – особливий параметр, який не пов'язаний з «емоційністю» будь-кого у звичному для нас розумінні. Емоційна темпераментна людина цілком може мати низький EQ, що пов'язано з її невмінням розпізнавати свої емоції та керувати ними. У той же час людина спокійна, врівноважена може демонструвати високий рівень емоційного інтелекту.

Основні «інгредієнти» емоційної компетентності

Говорячи про основні складові емоційної компетентності, можна виділити чотири:

• самосвідомість;
• самоконтроль;
• емпатію;
• навички відносин

Самосвідомість

Самосвідомість – головний елемент емоційного інтелекту. Людина з високим рівнем самосвідомості знає свої сильні та слабкі сторони та вміє усвідомлювати свої емоції. Самосвідомість означає глибоке розуміння самого себе, своїх потреб та спонукань.

Самоконтроль

Самоконтроль – це наслідок самосвідомості. Людина, якій властива ця риса, не лише «пізнала себе», а й навчилася керувати собою та своїми емоціями. Адже незважаючи на те, що нашими емоціями рухають біологічні імпульси, ми цілком можемо керувати ними. Саморегуляція є важливим складником емоційного інтелекту. Вона дозволяє людям не бути «в'язнями своїх почуттів». Такі люди завжди зможуть не лише приборкати власні емоції, а й спрямувати їх у корисне русло.

Емпатія

Якщо дві складові емоційного інтелекту – це навички володіння собою, наступні дві – емпатія і комунікабельність (навички відносин) – ставляться до здатності людини керувати взаємовідносинами коїться з іншими.

Успішна взаємодія з іншими людьми неможлива без емпатії. Це вміння ставити себе на місце іншого, враховувати у процесі прийняття рішень почуття та емоції інших людей.

Комунікабельність

Комунікабельність - здатність не така проста, як багатьом може здатися. Адже це не просто дружелюбність, а дружелюбність із певною метою: спонукати людей у бажаному для людини напрямку. Це вміння налагодити взаємини з іншими людьми так, щоб це було вигідно для обох сторін.

Розвиваємо свою емоційну компетентність

Розпізнавання своїх емоцій – перший крок у розвитку EQ. Часто ми маємо труднощі, намагаючись описати словами ті почуття, які відчуваємо. Існують сотні емоцій, у кожної – багато рівнів інтенсивності, тож емоційна усвідомленість – нелегке завдання. Чим чіткіше Ви навчитеся визначати кожну свою емоцію, тим ширшими будуть Ваші можливості з управління власною поведінкою.

Щоб навчитися легко розпізнавати свої емоції, проведіть наступну роботу. Протягом двох тижнів ведіть свій «Щоденник емоцій». Для цього розділіть свій день на інтервали та записуйте про кожен інтервал 1) що Ви робили і з ким 2) що Ви при цьому відчували які емоції відчували. Важливо оцінювати (записати) те, що Ви відчуваєте у момент, коли відчуваєте емоцію. Свої почуття намагайтеся зрозуміти, а чи не змінювати їх.

Немає «правильних» чи «неправильних» почуттів. Вони такі, які є. Будьте чесні із собою. Іноді усвідомлення своїх емоцій достатньо, щоб розсіяти чи збільшити емоційну реакцію.

Отже, першочергове завдання розпізнати джерело своїх емоцій. Після цього Ви побачите, як відбувається маніпуляція Вашими думками та реакціями.

Потім необхідно проаналізувати причини, що викликають ту чи іншу емоцію. Поставте собі запитання: «Чому я так почуваюся?», «Що викликало саме таку реакцію?», «Що я отримав(а) чи не отримав(а)? Чому? Що завадило?».

Після визначення джерела руйнівних емоцій (адже саме вони доставляють нам дискомфорт і змушують задуматися, що викликала їхню появу), важливо навчитися переходити як мінімум у нейтральний емоційний стан. По можливості згадайте, що викликає у Вас усмішку, відчуття радості, спокою, умиротворення. Зосередьтеся на тому, що Ви хотіли б відчути, а також на тому, як Вам хотілося б, щоб ситуація вирішилася:

• Проговоріть, а краще пропишіть, що Вам потрібно;
• Направте свою енергію в інше русло, відверніться;
• Дотримуйтесь дій, які забезпечать Вам бажаний результат.

Удачі та наполегливості Вам. 

Подорож за тисячу миль починається з першого кроку!

Наступність між початковою та середньою ланками навчання

 Упродовж усього життя нам (дорослим, і дітям) доводиться адаптуватись до різних ситуацій. Переступаючи поріг школи, дитина також увесь час адаптується: до дітей, до вчителів, до уроків, до нового режиму дня. Одним зі складних адаптаційних періодів є навчання у 5-му класі.

Наступність

Перехід із молодшої школи до основної пов'язаний із внесенням змін у динамічні стереотипи спілкування, діяльності, а також зі збереженням окремих компонентів попереднього соціального досвіду.

Адаптація дитини до навчання в середній школі відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, пов'язаний зі значним навантаженням на всі системи організму.

Як свідчить аналіз, учителі, які викладають у 5-х класах, часто не бачать різниці між п'ятикласниками й іншими школярами основної школи. І як результат - завищені вимоги до цих учнів, зниження рівня навчальних досягнень, мотивації навчання. Такий підхід до навчання може ускладнити процес адаптації школярів.

Тому, забезпечення наступності є однією з основних умов успішної адаптації молодших школярів до навчання в основній школі та важливою передумовою успішного навчання у 5-му класі.

До проблем у наступності між початковою і середньою школою відносять:

F певну  невідповідність у вимогах  між програмами четвертого й п’ятого класів;

F різке підвищення інтенсивності навчання у п’ятому класі (темп, обсяг, складність матеріалу збільшується);

F зниження ступеню контролю й емоційної підтримки з боку вчителів;

F різке підвищення вимог до самостійності, самоорганізації учнів;

F обмеження можливості індивідуального підходу до учнів (порівняно з початковою школою), формалізацією контактів між учнями й вчителями.

З – поміж   індивідуальних причин виділяють: 

Ø  труднощі  у довільній регуляції поведінки, уваги, навчальної діяльності;

Ø  не сформованість мотивації навчання;

Ø  завищену самооцінку та рівень домагань дитини або батьків;

Ø  агресивність;

Ø  замкненість;

Ø  повільність;

Ø  не сформованість  навичок і прийомів  навчальної  діяльності, яка призводить до зниження успішності;

Ø  дезадаптації або  низький рівень адаптації до школи 1-4-х класів.

Який місток прокласти між 4-5 класами, щоб не знищити прагнення учнів до знань та інтерес до навчання? Що потрібно взяти до уваги класному керівнику 4-го класу? До яких порад класного керівника мають дослухатися вчителі старших класів?

Серед найважливіших порад вчителям початкових класів можна окреслити такі:

G  У ІІ півріччі знизити надмірну опіку над дітьми;

G  Збільшити обсяг різних видів самостійної роботи;

G  Обмежити використання яскравих наочних посібників;

G  Проводити більше тренувальних вправ із глибоким аналізом;

 G  У ході повторення й узагальнення основних тем проводити самостійні роботи з різним навантаженням;

G  Виявляти прогалини в знаннях, установлювати причини, спланувати   індивідуальну роботу, здійснювати диференційований підхід.

Вчителям – переметникам  які викладають в п’ятих класах  варто ознайомитись з методикою роботи вчителів 4-х класів. Заздалегість домовившись з класним керівником 4-го класу, від відвідувати уроки,  узяти облік дітей   зі зниженою здатністю до навчання, поцікавитись їхнім  станом здоров’я й фізичним розвитком.

Підтримка дитини  у важкий період адатаптації сприяє  вирішенню завдань особистісного росту й розвитку учнів, а також профілактиці й корекції шкільної дезадаптації. У такий спосіб здійснюється психолого – педагогічний супровід  природного розвитку учнів.

Матеріалами проєкту DECIDE з питання "Прокрастинація :долати не можна домовлятись".

 "Прокрастинація :долати не можна домовлятись".

https://drive.google.com/file/d/14KtzfDnuy_xLEdbEhR4d3nu6CanEgumq/view?usp=drive_link

Консультпункт "Етика академічної доброчесності"

https://docs.google.com/document/d/1vQQMBAegU6om0EzOajHa9i7z6AG0h0jV/edit?usp=drive_link&ouid=113944986354180479531&rtpof=true&sd=true

Коучинг, як ефективна технологія формування вчителем самоосвітньої компетентності учнів

    Коучинг,

як ефективна технологія формування вчителем

                  самоосвітньої компетентності          

 учнів 

                                

Презентація. Технології коуча в роботі вчителя                                  

              Одним із напрямів сучасної освіти є оновлення педагогічного процесу, внесення змін у традиційну систему за допомогою ефективних технологій. Тому коучинг зацікавив українських педагогів, як одна із ефективних технологій.

               За допомогою цієї технології створюються такі умови для розвитку і формування особистості людини, яка буде здатна реалізовувати свої можливості, самостійно приймати рішення в різних життєвих ситуаціях.

     Коучинг означає наставляти, надихати, тренувати. Завдання вчителя-коучера – допомогти дитині розвиватися і бути готовою до змін.

          Формування умінь самостійного пізнавального пошуку за допомогою коуч - підходу на окремих заняттях полягає у серіях продуманих запитань для визначення цілей завдань заняття, запитаннях щодо застосування нового матеріалу на практиці. Перенесений у навчальне середовище, коучинг забезпечує набір методик для формування важливих самоосвітніх умінь особистості, а саме: виокремлення, аналізу, подолання труднощів і проблем, які виникатимуть у процесі навчання; ефективного спілкування та навчанні в колективі, групі, соціальних мережах; умінь самоаналізу та само мотивації.

Основне завдання вчителя - підтримувати в учнів упевненість у своїх силах, сформувати у них адекватну самооцінку. Віра учнів в свої можливості, ступінь їх усвідомлення сприяють високій навчально-пізнавальної мотивації і формування відповідальності за своє навчання.

Коучинг може вважатися здійсненим тільки в тому випадку, якщо учень приходить до щирого усвідомлення необхідності навчальної діяльності для досягнення своїх особистих цілей. Дуже важливо, щоб учень в спільній роботі з вчителем зміг визначити свої особисті цілі, прийти до розуміння того, для чого йому необхідна навчальна діяльність. Особливу увагу при проведенні коучингу в старшому шкільному віці слід приділяти визначенню приватних цілей (проміжних результатів) і складання плану їх досягнення. Коуч разом з учнем повинен здійснювати постійний моніторинг процесу досягнення проміжних цілей і оцінку досягнутого, яка проводиться після кожного етапу.

На цій стадії учень повинен знайти для себе відповіді на наступні ключові питання:

«Чи досягнуто поставлені цілі?»;

«Які зміни були внесені в плани і чому? »;

« Чому навчив даний досвід? »;

«Що я зроблю тепер по-іншому?».

 В результаті учень повинен розглядати свої помилки і невдачі не як програш або провал, а як цінний досвід, який дозволить більш ефективно просуватися вперед.

Навчальна діяльність буде ефективною лише в тому випадку, коли учень прийме на себе відповідальність за її результати. Корисним тут є спільне з вчителем планування процесу досягнення мети і складання його плану.

В цей план повинні бути включені відповіді на основні питання коучингу:

ü     Що саме мені необхідно досягти?

ü     Як це конкретно буде виглядати?

ü     Навіщо мені це потрібно?

ü     Як я дізнаюся про те, що досяг бажаного?

ü     Коли я готовий почати цей процес?

ü     Коли цей процес завершиться?

ü     Що конкретно мені слід робити?

ü     Які можливі перешкоди на моєму шляху?

 Чому реалізацію коучингового підходу в навчанні школярів можна вважати освітньою технологією? Та тому, що він відповідає існуючим визначеням освітньої технології і має всі властиві її компоненти. О.Б. Єпішева трактує освітню технологію як продуману у всіх деталях модель спільної навчальної та педагогічної діяльності з проектування, організації та проведенню навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя, яка передбачає реалізацію ідеї повної керованості навчальним процесом.

Модель процесу коучинг складається з декількох чітко визначених етапів:

1. Постановка мети і усвідомлення її реальності.

2. Аналіз необхідних складових успіху.

3. Аналіз наявних можливостей.

4. Визначення шляхів досягнення мети, вибір стратегії.

5. Моніторинг досягнення мети і аналіз результатів.

 Таким чином, важливими умовами формування особистості виховання у процесі застосування технології коучингу є професійна компетентність педагога і свідоме, мотивоване, відповідальне ставлення учнів. Ця особистісно-орієнтовна технологія сприяє формуванню самоосвітньої компетентності особистості, оскільки тренує здатність ефективно діяти і навчатися, усвідомлювати відповідальність, розвиває навички самостійної пізнавальної діяльності.

 

Консультпункт - практикум для педагогів з питання «Резильєнтність (стресостійкість) або як «не розсипатись» під час війни»

У теперішній час досить важко залишатись на «плаву». Тому, питання стресостійкості є актуальним як ніколи. Під час зустрічі вчителі  дізнались про нові лайфхаки: як зберегти емоційне благополуччя та зміцнити внутрішню стійкість, порелаксували, попрацювали у команді, вчились слухати і чути один одного. Наприкінці заняття кожен намалював себе, створюючи образ найкращого «я». 

Консультпункт- Резельєнтність