"Прокрастинація :долати не можна домовлятись".
https://drive.google.com/file/d/14KtzfDnuy_xLEdbEhR4d3nu6CanEgumq/view?usp=drive_link
Одним із напрямів сучасної
освіти є оновлення педагогічного процесу, внесення змін у традиційну систему за
допомогою ефективних технологій. Тому коучинг зацікавив українських педагогів,
як одна із ефективних технологій.
За допомогою цієї технології
створюються такі умови для розвитку і формування особистості людини, яка буде
здатна реалізовувати свої можливості, самостійно приймати рішення в різних
життєвих ситуаціях.
Коучинг
означає наставляти, надихати, тренувати. Завдання вчителя-коучера – допомогти дитині
розвиватися і бути готовою до змін.
Формування умінь самостійного пізнавального пошуку за допомогою коуч - підходу на окремих заняттях полягає у серіях продуманих запитань для визначення цілей завдань заняття, запитаннях щодо застосування нового матеріалу на практиці. Перенесений у навчальне середовище, коучинг забезпечує набір методик для формування важливих самоосвітніх умінь особистості, а саме: виокремлення, аналізу, подолання труднощів і проблем, які виникатимуть у процесі навчання; ефективного спілкування та навчанні в колективі, групі, соціальних мережах; умінь самоаналізу та само мотивації.
Основне завдання вчителя - підтримувати в учнів
упевненість у своїх силах, сформувати у них адекватну самооцінку. Віра учнів в
свої можливості, ступінь їх усвідомлення сприяють високій навчально-пізнавальної
мотивації і формування відповідальності за своє навчання.
Коучинг може вважатися здійсненим тільки в тому випадку, якщо учень приходить до щирого усвідомлення необхідності навчальної діяльності для досягнення своїх особистих цілей. Дуже важливо, щоб учень в спільній роботі з вчителем зміг визначити свої особисті цілі, прийти до розуміння того, для чого йому необхідна навчальна діяльність. Особливу увагу при проведенні коучингу в старшому шкільному віці слід приділяти визначенню приватних цілей (проміжних результатів) і складання плану їх досягнення. Коуч разом з учнем повинен здійснювати постійний моніторинг процесу досягнення проміжних цілей і оцінку досягнутого, яка проводиться після кожного етапу.
На
цій стадії учень повинен знайти для себе відповіді на наступні ключові питання:
«Чи досягнуто поставлені цілі?»;
«Які зміни були внесені в плани і чому? »;
« Чому навчив даний досвід? »;
«Що я зроблю тепер по-іншому?».
Навчальна
діяльність буде ефективною лише в тому випадку, коли учень прийме на себе відповідальність
за її результати. Корисним тут є спільне з вчителем планування процесу
досягнення мети і складання його плану.
В
цей план повинні бути включені відповіді на основні питання коучингу:
ü
Що саме мені необхідно досягти?
ü
Як це конкретно буде виглядати?
ü
Навіщо мені це потрібно?
ü
Як я дізнаюся про те, що досяг бажаного?
ü
Коли я готовий почати цей процес?
ü
Коли цей процес завершиться?
ü
Що конкретно мені слід робити?
ü
Які можливі перешкоди на моєму шляху?
Модель процесу коучинг складається з
декількох чітко визначених етапів:
1. Постановка мети і усвідомлення її реальності.
2. Аналіз необхідних складових успіху.
3. Аналіз наявних можливостей.
4. Визначення шляхів досягнення мети, вибір стратегії.
5. Моніторинг досягнення мети і аналіз результатів.
У теперішній час досить важко залишатись на «плаву». Тому, питання стресостійкості є актуальним як ніколи. Під час зустрічі вчителі дізнались про нові лайфхаки: як зберегти емоційне благополуччя та зміцнити внутрішню стійкість, порелаксували, попрацювали у команді, вчились слухати і чути один одного. Наприкінці заняття кожен намалював себе, створюючи образ найкращого «я».
Становлення особистості – це закономірний процес, у ході якого підліток, з одного боку, перебуває під впливом оточуючих, а з іншого – може сам на себе впливати, змінювати себе, обирати своє коло спілкування та форми діяльності, набувати нового досвіду. Як розвинути уміння і навички самопізнання, самооцінки і самовдосконалення на основі усвідомлення себе як особистості, мали змогу учні 9-х класів на консультупункті «Становлення особистості».
Загадкове слово «школа» хвилює нас іще з раннього дитинства. Одні сприймають школу як казкове місце, куди потрапляють старші діти, і вже там вони перетворюються на чарівників, котрі все вміють і все знають. Для інших — це заклад, куди мусить ходити старший брат чи сестра. Ваші діти скоро прийдуть до школи. Їх чекає знайомство з новою вчителькою, з новими друзями, а іноді і співбесіда. Часто у батьків виникає питання, що ж повинна знати і уміти дитина до початку шкільного навчання і що таке психологічна готовність до школи.
Що ж
таке психологічна готовність до навчання? Психологічна
готовність до абсолютно нового періоду в житті малюка формується не за півтора
місяці перед школою, а вимагає спеціальних зайнять впродовж усього підготовчого
етапу.
Психологічна готовність
до школи – це необхідний рівень психічного розвитку дитини для
того, щоб засвоїти шкільну програму, спільно навчаючись в групі однолітків. Говорячи
про готовність дитини до школи, ми аналізуємо його фізіологічну, педагогічну і
психологічну підготовки.
Як відшукати «золоту серединку» й допомогти дитині підійти до навчання
максимально підготовленою, але не
відбити головного — бажання вчитися?
• Важливо усвідомити: не
потрібно заздалегідь виконувати програму першого класу. Треба створити умови
для загального розвитку дитини! Щоб успішно навчатися, потрібні сили (фізична
готовність). саме фізичний розвиток —
запорука успішного навчання дитини в школі. Фізична готовність — це перший крок до школи. Другий крок - психологічна
підготовка дитини до навчання, що передбачає певний рівень розвитку інтелектуальної, емоційної,
соціальної, вольової сфер дитини. Саме особистісна та соціальна готовність дитини до навчання у школі означає адекватність її поведінки у соціальному середовищі, мати відповідні
навички комунікації, бути
відповідальною, наполегливою, відстоювати
власні позиції, приймати рішення, орієнтуватись
у просторі та часі, виявляти толерантність, емпатію.
• Емоційна
готовність. Шестирічна дитина дуже
емоційна. Почуття панують над усім її життям, додаючи йому особливого забарвлення.
Коли близькі дорослі люблять дитину, добре
ставляться до неї, визнають її права, вона отримує
емоційне задоволення — почуття впевненості, захищеності. В цих умовах розвивається життєрадісна, фізично та психічно
активна дитина. Емоційне благополуччя сприяє нормальному
розвитку дитини. Саме в умовах взаємної любові в сім'ї дитина починає вчитися любові сама.
• Серйозної
уваги вимагає формування вольової готовності майбутнього першокласника. Адже його чекає напружена праця, він
має робити не тільки те, що йому хочеться, а й те, що
від нього вимагатимуть учитель, школа. А це непросто.
Дитина мусить докласти великих зусиль, аби навчитися керувати своєю поведінкою, своєю розумовою діяльністю — увагою,
мисленням, пам'яттю, а також оцінити результат своєї
вольової дії (доводити справу до кінця, виконувати доручення, правильно
ставитися до критики, поводитись у колективі, як удома
• Інтелектуальна
готовність. Надзвичайно, важливо, аби ще до
школи дитина була інтелектуально розвиненою. Інтелектуальна готовність
забазпечується оволодінням найпростішими формами мислення, мислительними
операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення), формуванням довільної
пам’яті і уваги, розвитком допитливості, ініціативи, самостійності, уміння
логічно мислити; виробленням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати
роботу, організовувати робоче місце, працювати в певному темпі, передбачувати
результат роботи, оцінювати його). Розумова готовність дитини до школи
передбачає також вміння слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися
ними під час виконання завдання, усвідомлювати необхідність запитати, якщо
завдання незрозуміле, оцінювати свою роботу, досягати бажаних результатів.
• Не залякуйте дитину школою!
• Щоб дитина хотіла йти в школу, в її
голові повинно скластися позитивний, теплий образ.
• Розкажіть їй про ваше шкільне
дитинство, згадайте де кілька веселих історій. Покажіть шкільні фото і
розкажіть про ваше шкільне життя і однокласників. Розповідайте якомога більше і
конкретніше про шкільні звичаї і правила.
• Пограйте в школу(ви - вчитель, дитина і
м'які іграшки - учні), а в грі задійте шкільну атрибутику: портфель, зошити,
ручки.
І навіть якщо Ви
вважаєте, що не всі наведені вміння та якості притаманні вашій дитині, не
потрібно впадати у паніку і думати, що Вашого першокласника очікують тільки
труднощі, невдачі і проблеми. Але, у той же час, не можна сподіватися, що
вміння вчитися прийде до дитини саме по собі. Без підтримки і зацікавленості
батьків воно буде формуватися довго і складно. Тому так важливі
взаєморозуміння, співпраця і довіра між школою і сім’єю. У нас з Вами спільна
мета і спільне завдання: зробити так, щоб наші діти виросли розумними,
добрими, вихованими людьми. І це стане дійсністю, якщо ми будемо
працювати разом, підтримуючи один одного.
Стрес — це невід’ємна частина життя , яка може бути як рушійною силою розвитку, так і джерелом небезпеки для здоров’я. Важливо навчитися роз...