Підготовка дитини до школи

         Загадкове слово «школа» хвилює нас іще з раннього дитинства. Одні сприйма­ють школу як казкове місце, куди потрапляють старші діти, і вже там вони перетворюються на чарівників, котрі все вміють і все знають. Для інших — це заклад, куди мусить ходити стар­ший брат чи сестра. Ваші діти скоро прийдуть  до школи. Їх чекає знайомство з новою вчителькою, з новими друзями, а іноді і співбесіда. Часто у батьків виникає питання, що ж повинна знати і уміти дитина до початку шкільного навчання і що таке психологічна готовність до школи.

 Психологічна підготовка дитини до школи - це найважливіший етап, пройти яка дитина повинна під керівництвом батьків і педагогів у дитячому саду. Від того, як підготовлена дитина до школи, залежить все подальше навчання, а це 11 років важкої праці. 

  Що ж таке психологічна  готовність до навчання? Психологічна готовність до абсолютно нового періоду в житті малюка формується не за півтора місяці перед школою, а вимагає спеціальних зайнять впродовж усього підготовчого етапу.

Психологічна готовність до школи – це необхідний рівень психічного розвитку дитини для того, щоб засвоїти шкільну програму, спільно навчаючись в групі однолітків. Говорячи про готовність дитини до школи, ми аналізуємо його фізіологічну, педагогічну і психологічну підготовки.

Як відшукати «золоту серединку» й допо­могти дитині підійти до навчання максимально підготовленою, але не відбити головного — ба­жання вчитися? 

        • Важливо усвідомити: не потрібно заздале­гідь виконувати програму першого класу. Тре­ба створити умови для загального розвитку дитини! Щоб успішно навчатися, потрібні сили (фі­зична готовність). саме фізичний розвиток — запорука успішно­го навчання дитини в школі. Фізична готов­ність — це перший крок до школи. Другий крок  - психологічна підготовка дитини до навчання, що передбачає певний рівень роз­витку інтелектуальної, емоційної, соціальної, вольової сфер дитини. Саме особистісна та соціальна готов­ність дитини до навчання у школі означає адекватність її поведінки у соціальному се­редовищі, мати відповідні навички комуніка­ції, бути відповідальною, наполегливою, від­стоювати власні позиції, приймати рішення, орієнтуватись у просторі та часі, виявляти то­лерантність, емпатію.

              • Емоційна готовність. Шестирічна дитина дуже емоційна. Почуття панують над усім її життям, додаючи йому особливого за­барвлення. Коли близькі дорослі люблять дитину, добре ставляться до неї, визнають її права, вона отримує емоційне задово­лення — почуття впевненості, захищеності. В цих умовах розвивається життєрадісна, фі­зично та психічно активна дитина. Емоційне благополуччя сприяє нормальному розвит­ку дитини. Саме в умовах взаємної любові в сім'ї дитина починає вчитися любові сама.

•    Серйозної уваги вимагає формування вольової готовності майбутнього першо­класника. Адже його чекає напружена праця, він має робити не тільки те, що йому хочеть­ся, а й те, що від нього вимагатимуть учитель, школа. А це непросто. Дитина мусить доклас­ти великих зусиль, аби навчитися керувати своєю поведінкою, своєю розумовою діяль­ністю — увагою, мисленням, пам'яттю, а також оцінити результат своєї вольової дії (доводити справу до кінця, виконувати доручення, пра­вильно ставитися до критики, поводитись у колективі, як удома

                   • Інтелектуальна готовність. Над­звичайно, важливо, аби ще до школи ди­тина була інтелектуально розвиненою. Інтелектуальна готовність забазпечується оволодінням найпростішими формами мислення, мислительними операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення), формуванням довільної пам’яті і уваги, розвитком допитливості, ініціативи, самостійності, уміння логічно мислити; виробленням умінь і навичок навчальної діяльності (планувати роботу, організовувати робоче місце, працювати в певному темпі, передбачувати результат роботи, оцінювати його). Розумова готовність дитини до школи передбачає також вміння слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час виконання завдання, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання незрозуміле, оцінювати свою роботу, досягати бажаних результатів.

                                                         Пам'ятка  батькам майбутніх першокласників

•      Не залякуйте дитину школою!

•      Щоб дитина хотіла йти в школу, в її голові повинно  скластися позитивний, теплий образ.

•      Розкажіть їй  про ваше шкільне дитинство, згадайте де кілька веселих історій. Покажіть шкільні фото і розкажіть про ваше шкільне життя і однокласників. Розповідайте якомога більше і конкретніше про шкільні звичаї і правила.

•      Пограйте в школу(ви - вчитель, дитина і м'які іграшки - учні), а в грі задійте шкільну атрибутику: портфель, зошити, ручки.

 І навіть якщо Ви вважаєте, що не всі наведені вміння та якості притаманні вашій дитині, не потрібно впадати у паніку і думати, що Вашого першокласника очікують тільки труднощі, невдачі і проблеми. Але, у той же час, не можна сподіватися, що вміння вчитися прийде до дитини саме по собі. Без підтримки і зацікавленості батьків воно буде формуватися довго і складно. Тому так важливі взаєморозуміння, співпраця і довіра між школою і сім’єю. У нас з Вами спільна мета і спільне завдання: зробити так, щоб наші діти виросли розумними, добрими,  вихованими людьми. І це стане дійсністю, якщо ми будемо працювати разом, підтримуючи один одного.

Ознаки та симптоми стресу у дітей

 

«Як ефективно організувати роботу в 5 класі НУШ»

 5 хвилин щодня, проведених, сидячи у колі та обмінюючись досвідом із однокласниками, допомагають налаштуватись на навчання та формують доброзичливу і довірливу атмосферу в класі. А встановлені спільно з дітьми правила класу допомагають зекономити час та організувати дисципліну. А от карта знань допомагає учням правильно розподілити обов’язки та зрозуміти складне завдання.

Ми зібрали 5 методів для організації роботи класу, які допоможуть учителям зробити роботу ефективнішою.

ЯК ПРОВЕСТИ РАНКОВЕ КОЛО

Під час щоденного ранкового кола вчитель із учнями мають разом виконати кілька вправ. Про це йдеться в “Онлайн-курсі для вчителів початкових класів” на EdEra. Сидячи в колі одне навпроти одного, усі:

• вітаються;
• презентують себе (на перших зустрічах можна розповісти про своє хобі, далі – про свій настрій);
• грають разом (до прикладу, роблять зарядку або відгадують загадки);
• обговорюють тему, мету й цілі дня.

Перші ранкові зустрічі радять робити короткотривалими (близько 3-5 хвилин), використовуючи 1-2 вищеназваних пункти. Поступово час збільшуватиметься до 10-15 хвилин, а пункти додаватимуться.

Також можна вигадувати різні активності, залежно від потреб та настрою класу. До прикладу, “Хвилинку релаксації”, коли діти мають розслабитись і подихати; тренінг “Я обираю настрій”, на якому діти мають обрати та описати якусь емоцію; “Щоденні новини”, коли діти мають обмінятись новою інформацією, яку почули сьогодні.

Ранкове коло допомагає налаштуватися на навчання й формує відповідальну турботливу класну спільноту.

У тексті “Ранкова зустріч: що це і навіщо” можна дізнатись про це більше.

ЯК ОКРЕСЛИТИ ПРАВИЛА КЛАСУ

Правила класу – це очікувана поведінка у класі. На початку навчального року їх розробляють і затверджують усім класом, зображують на плакаті та розміщують на видному місці. Відтак, за потреби, діти можуть переглянути чи повторити правила. Натомість, вчителеві не треба щоразу на цьому зупинятись.

EdEra радить включати до правил:

• поведінкові аспекти (наприклад, ходити спокійно);
• безпеку в класі (наприклад, не боятися, обережно поводитися з обладнанням);
• повагу (наприклад, слухати та поважати інших);
• зусилля (наприклад, виконувати завдання, завжди готуватися до уроку).

Також бажано формулювати невелику кількість правил, аби діти не були перевантажені ними; добирати влучні слова для правил, аби учні їх запам’ятали; бути прикладом до кожного правила; розмістити правила на видному місці; залучати учнів до розроблення правил класу.

Правила можна опрацьовувати, доповнювати та змінювати. До того ж, можна скласти правила для роботи в групах. Як-от, висловлюватись спочатку за бажанням, а потім – по черзі; не переривати одне одного; обговорювати ідеї, а не людей, які висловили ці ідеї; не ображати; намагатися дійти спільної думки, але розуміти, що інша думка має право на існування.

ЯК ВСТАНОВИТИ РУТИНИ КЛАСУ

Рутини – це передбачувані щоденні дії, які є у навчально-виховному процесі. Вони важливі для організованої щоденної роботи класу та допомагають зекономити час. Кожен клас може мати різні рутини. Їх вибір переважно залежить від учителя, який враховує потреби учнів та особливості школи.

Рутини можна розділити на такі категорії:

• переміщення (використання вбиральні, вихід із кабінету всім класом, порядок у класі тощо);
• уроку (як попросити вчителя про допомогу, що робити, якщо раніше закінчив виконувати завдання, як працювати в інтернеті тощо);
• загальні (очищення дошки, прибирання робочого місця тощо).

На сайті “Української освітньої мережі” можна знайти та роздрукувати зображення із правилами. Як-от, “Тримай свої речі у порядку”, “Потрібно до вбиральні – виходь тихо і повертайся одразу”, “Встаю і йду класом тихо”, “Матеріали беремо по черзі”, “Скористалися? Покладіть на місце”.

ЯК СТВОРИТИ КАРТУ ЗНАНЬ

Mind maps (карта пам’яті, ментальна карта, карта думок, інтелект-карта) – це спосіб організації інформації так, аби мозку було легко  з нею працювати. Основна ідея полягає в оформленні думок та висновків у зручній формі.

Засновник методу, психолог Тоні Бьюзен, запропонував зображати інформацію у формі деревоподібної схеми. Така робота дозволяє задіяти обидві півкулі мозку: наявність графічних знаків та символів активує ліву, а образні картини та кольори – праву.

Інтелект-карти підпорядковуються правилам та законам – тільки в такому випадку вони будуть ефективними. Про це йдеться на сайті “Освіта нова”. Треба:

• Визначити основну тему чи проблему – вона й буде центральним елементом карти. Тему треба зобразити за допомогою яскравого графічного образу, що асоціюється з обраною тематикою.
• Від центру вивести кілька гілок, кожну з яких позначити ключовими словами, назвами розділів, які пов’язані з основною темою. Форма гілок значення не має.
• Від кожної із основних гілок будуть відходити додаткові гілки 2-го та 3-го рівнів. Бажано, щоб вони були меншими та тоншими від основних.
• Гілок та відгалужень може бути стільки, скільки потрібно. Але найважливіші поняття мають розташовуватись ближче до центру, а менш значущі – далі.
• Аби не заплутатися, варто нумерувати гілки, використовуючи різні кольори для окремих зон та різні стилі малювання.
• Чим більше кольорів буде використано, тим краще.
• Пов’язані інформаційні блоки краще поєднувати, виділяючи однаковим кольором чи фоном.
• Не треба розписувати кожне поняття. Треба намагатися використовувати ключові слова чи символічні зображення. Так можна запам’ятати основну інформацію швидше та легше.
• Довжина ліній має приблизно дорівнювати довжині слова.
• Писати друкованими літерами, змінюючи їх розмір, залежно від важливості поняття.
• Організувати простір так, щоб не залишити порожнього місця та не розміщувати гілки занадто щільно.
• Якщо залишаються порожні гілки, треба залишити їх такими. З часом мозок сам підкаже рішення.

Створювати такі мапи можна за допомогою онлайн-ресурсів: Bubbl.us, FreeMind, XMind, MindMeister, Mind42, Mindomo, VivaMind.

Загалом, карта знань допомагає поліпшити пам’ять, нагадати факти, слова і образи, генерувати ідеї, шукати рішення, аналізувати результати або події, структурувати план.

ЯК СТВОРИТИ ЩОДЕННИК ВРАЖЕНЬ

Щоденник вражень – це звичайний зошит, блокнот чи альбом для малювання, в якому учні записують свої думки. Вони самостійно обирають тему для письма та визначають, чим писати. 

Є кілька правил для створення щоденника:

• це – особистий простір учня;
• вони можуть писати там, коли зручно;
• треба моделювати, як відбуватиметься процес підготовки до письма в щоденнику;
• на власному прикладі треба показати, як можна писати в щоденнику;
• можна запропонувати початок речення;
• треба добирати цікаві та важливі для учнів теми.

До прикладу, на початку шкільного дня вчитель може запропонувати тему “Хто і за що відповідає у моїй родині?” і початок речень: “Замість мами тато може виконувати таку роботу…”, “Мамі добре вдається…”, “Мені подобається допомагати…”.

Будь-коли протягом дня діти можуть наповнити щоденник. Це допомагає розвивати їхню креативність та формулювати думки.

Марія Марковська, “Нова українська школа”

Особливості адаптаційного періоду учнів п’ятих класів

 

У процесі навчання у школі дитина проходить через ті чи інші кризові етапи, кожний із яких має свою специфіку, свої проблеми, що потребують особливої уваги педагогів, батьків та психологічної служби навчального закладу.

Одним із цих етапів є перехід учнів початкової школи у середню. П’ятий клас – кінець дитинства, період, що безпосередньо передує підлітковому. У цей час діти відкриті і довірливо ставляться до дорослих, визнають їх авторитет, чекають від учителів, батьків та інших дорослих допомоги і підтримки. Це відкриває великі можливості для виховних впливів.

Але 5-й клас – це період адаптації до середньої ланки школи.

Адаптація - процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник – учителі-предметники», уроки проходять у різних кабінетах, в теперішних умовах ДИСТАНЦІЙНО. Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя».

Незважаючи на таку гадану дорослість, п'ятикласник потребує ненав'язливого контролю, підтримки та допомоги, оскільки не завжди може сам зорієнтуватися в нових вимогах шкільного життя.

Адаптація дитини до навчання у середній ланці школи відбувається не одразу. Це досить довгий процес, пов’язаний зі значними проблемами як об’єктивного, так і суб’єктивного характеру.

Саме педагоги, батьки, фахівці психологічної служби  мають допомогти дітям.

Психологічні особливості молодшого підліткового віку.

Набуття почуття дорослості, прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого - основна характеристика молодшого підлітка.

Пошук власної унікальності, пізнання власного «Я».

Заміна провідного виду діяльності -  навчальної  на спілкування - «Пізнання іншої, схожого на мене, дає можливість як у дзеркалі побачити і зрозуміти власне Я».

Висока розумова активність здатна розвиватися тільки в діяльності, що викликає позитивні емоції, відсутність адаптації до невдач, статусу «гіршого». Успіх (неуспіх) суттєво впливає на мотивацію навчання.

Фізіологічні особливості пубертатного віку визначають крайню емоційну нестабільність підлітка.

Поява потреби  у гідному становищі в колективі однолітків, в сім'ї; підвищений інтерес до питання про «співвідношенні сил» у класі; прагнення уникнути ізоляції, обзавестися вірним другом.

Підвищена стомлюваність.

Відсутність авторитету віку; переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому.

Відраза до необґрунтованих заборон; сприйнятливість до промахів учителів.

Вимогливість до відповідності слова і діла; підвищений інтерес до спорту.

Проблеми:

Психологічні:

Зміна умов навчання;

Різноманітність і якісне ускладнення вимог, що висуваються  до школяра різними вчителями;

Зміна позиції «старшого» у початковій школі на статус «самого маленького» у середній.

П’ятикласники пристрасно бажають добре вчитися, щоб радувати оточуючих. Але, зіткнувшись з першими труднощами, часто розчаровуються.

 Декілька слів про навчальні проблеми п’ятикласників:

 1) слабка навчальна підготовка у початкових класах.

 2) Несформованість вміння аналізувати та синтезувати (нерозвинені розумові дії та операції), поганий мовленнєвий розвиток, слабкі увага та пам’ять.

 3)Нерозвинута воля – небажання, «неможливість», за словами учнів, примусити себе постійно займатися навчанням. Таких дітей не приваблює мета, тому що для п’ятикласників характерне переважно емоційне ставлення до своєї діяльності.

Наслідки:

У адаптаційний період діти можуть стати більш тривожними, боязкими або, навпаки, «розв'язаними», надмірно гучними, метушливими. 

Відбувається зниження працездатності, діти можуть стати забудькуватими, неорганізованими, іноді порушується сон, апетит.

Ознаки успішної адаптації:

Ø задоволеність дитини процесом навчання;

Ø дитина легко справляється з програмою;

Ø ступінь самостійності дитини при виконанні нею навчальних завдань, готовність вдатися до допомоги дорослого лише ПІСЛЯ спроб виконати завдання самому;

Ø задоволеність міжособистісними стосунками з однокласниками і вчителем.

Ознаки дезадаптації:

Ø змучений, стомлений зовнішній вигляд дитини.

Ø небажання дитину ділитися своїми враженнями про проведений день.

Ø прагнення відвернути дорослого від шкільних подій, переключити увагу на інші теми.

Ø небажання виконувати домашні завдання.

Ø негативні характеристики на адресу школи, вчителів, однокласників.

Ø скарги на ті чи інші події, пов'язані зі школою.

Ø неспокійний сон.

Ø труднощі ранкового пробудження, млявість.

Ø постійні скарги на погане самопочуття.

Чим можна допомогти ?

Ø Перша умова шкільного успіху п'ятикласника - безумовне прийняття дитини, незважаючи на ті невдачі, з якими він вже зіткнувся або може зіткнутися.

Створюйте умови для розвитку самостійності у поведінці дитини. У п'ятикласника неодмінно повинні бути домашні обов'язки, за виконання яких він несе відповідальність 

ПАМ’ЯТКИ, РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ПЕДАГОГІВ

      Шкільне життя п'ятикласників ускладнюється часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів. Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:

-      уповільнюється темп діяльності учнів, тоді як виконання певних видів робіт потребує більше часу;

-      зміст навчальних предметів основної школи вибудовується систематично, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п'ятикласників же воно тільки формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами;

-     високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини.

 Дорослі  очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності. Але у п'ятикласників ці властивості тільки починають формуватись, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, в яких підлітки навчаються враховувати різні точки зору. За цих обставин важливо, щоб учитель- предметник не переносив механічно методи навчання й форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5-го класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності.  

ПАМ'ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-х КЛАСІВ

- Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.

- Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).

- Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).

- Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.

- Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.

- Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.

- Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.

ПОРАДИ КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ 

5-х класів щодо успішної адаптації учнів:

·    проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;

·     реалізовувати демократичний стиль керівництва;

·     не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;

·     намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання, позитивне емоційне ставлення до навчального предмету;

·     орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;

·    допомогти учням із низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:

·    проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;

·   залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;

·    на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;

·     звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить

ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАССАХ

- Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.

- Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.

- Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.

- Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам'ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.

- Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.

- Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.

- Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.

- Забезпечуйте систематичне повторення.

- Уникайте перевантаження дітей.

- Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах

 

Всесвітній день психічного здоров’я

 

Щорічно 10 жовтня відзначають Всесвітній день психічного здоров’я.

 Ця дата входить до переліку міжнародних днів, що запроваджені в ООН.

Психічне здоров’я – це рівновага та сталість психіки людини, адекватне сприйняття реального світу, нормальна діяльність вищих психічних функцій. Психічне здоров’я стосується розуму, інтелекту та емоцій. Його основою вважають стан загального душевного комфорту, який адекватно регулює поведінку людини в процесі життєдіяльності. Важливо аби кожна людина, обираючи той чи інший спосіб життя, брала до уваги не тільки збереження фізичного здоров’я, але й дбала про свій задовільний психічний стан.

Поради для збереження психічного здоров’я:

• Якщо ви хочете уникнути хвилювання – живіть сьогоднішнім днем.

• Якщо біда крадеться за вами і зажене вас в кут, використайте магічну формулу – запитайте себе, що може статися найгіршого, якщо я не можу розв’язати цю проблему, – в думці підготуйте себе до прийняття найгіршого, спробуйте спокійно продумати заходи для поліпшення ситуації, з якою ви в думці примирилися як з неминучою.

• Пам’ятайте про невідновлення нашого здоров’я, яке ми втрачаємо через хвилювання.

• Заповніть свій розум думками про спокій, мужність, здоров’я, надію, адже наше життя – це те, що ми думаємо про нього.

• Ніколи не намагайтеся звести рахунки з вашим ворогом, тому цим ви принесете собі набагато більше зла, ніж ворогу.

• Замість того, щоб переживати через невдачі, будьте до неї готові.

• Ведіть рахунок своїм вдачам, а не своїм неприємностям.

• Не наслідуйте інших. Знайдіть себе і собою залишайтеся.

• Коли доля дає вам лимон, спробуйте зробити з нього лимонад.

• Забувайте про свої власні неприємності, намагаючись дати хоч трохи щастя іншим. Даючи добро іншим – ви в першу чергу допомагаєте собі.

 Щоб уникнути депресії уживайте в їжу, такі продукти, як:

1. Шоколад, що є лідером серед всіх продуктів-антидепресантів. Адже в зернах какао міститься речовина фенілетіламін, що сприяє активному продукуванню організмом людини гормонів щастя.

2. Банани. У цьому фрукті міститься багато алкалоїду харману, що викликає ейфорію.

3. Твердий сир. Експерти стверджують, що найбільше на роль сиру, який піднімає настрій претендує “рокфор”.

4. Вівсянка, що містить тіамін або вітамін оптимізму, а також магній.

5. Суші з лососем – ця страва містить велику кількість жирних кислот, які вважаються лютими ворогами стресу.

6. Перець Чилі, на думку експертів, дарує відчуття щастя, тому що його основна складова – капсацін – придушує болючі відчуття й піднімає тонус.

7. Насіння соняшника. Вони багаті на клітковину й фолієву кислоту, тому підтримують у нормі нервову систему.
 

Пам’ятайте , що всі люди потребують підтримки, співчуття та любові.
Ви не самотні! Поруч є завжди люди, які зрозуміють і допоможуть!

Плануйте своє життя!

Ставте реальні цілі і не чекайте, що зміни відбудуться самі собою – працюйте для себе!

 

ЗНО

       Психологічні підказки майбутнім учасникам ЗНО

• Кожен день варто виконувати спеціальні вправи, які допоможуть зняти емоційну напругу і втому. В день зовнішнього тестування такі вже звичні вправи допоможуть швидко побороти хвилювання.
• Позбутися хвилювання у перші хвилини тестування допоможе глибоке дихання: зробіть вдих, потім повільний видих, уявляючи при цьому, що вдихаєте цілющий кисень, енергію, а видихаєте хвилювання, невпевненість.
• Запорукою підтримання інтелектуальної форми є гарна фізична форма, тому займайся фізкультурою. Ось короткий комплекс, який допоможе протягом хвилини відновити працездатність і створити робочий настрій. Кожна вправа виконується протягом 8-10 секунд.
• Обертайте очима, намагаючись якомога більше побачити навколо себе. Шість разів за годинниковою стрілкою, шість разів – проти, і очі швидко „скинуть” втому.
• Сядьте прямо, покладіть руки на потилицю. Зробивши глибокий вдих, якомога міцніше притисніть голову до долонь і відпустіть.
• Продовжуючи сидіти прямо, візьміться руками за сидіння стільця і підніміть плечі якомога вище. Затримайтесь на декілька секунд і опустіть плечі.
• Поставте лікті на стіл, покладіть підборіддя на долоні, глибоко вдихніть і, зберігаючи шию прямою, міцно притисніть підборіддя до долонь.
• Сидячи за столом, притисніть витягнуті руки одну до одної.
• Сидячи на стільці, піднімайте поперемінно прямі ноги з витягнутими пальцями.
• Перш, ніж починати роботу, треба усвідомити, що саме ти повинен зробити, скільки це має забрати часу, визначити порядок роботи.
• Плануючи графік роботи, пам’ятай, що найвища продуктивність праці настає через 20—30 хв. після початку роботи. Найскладніші завдання доцільно виконувати саме тоді. Простіші й цікавіші – наприкінці. Проте, якщо тобі важко, починай роботу з цікавішого.
• Починай роботу, відпочивши. Найкращий відпочинок – 1,5-2 год. сну або прогулянка, спорт, допомога батькам по господарству.
• Першу годину можна працювати без перерви, а далі необхідно робити 5-10-хвилинні перерви через кожні 40-50 хв. напруженої роботи, під час яких можна виконувати фізичні вправи.
• Якщо якесь завдання не можеш виконати одразу, не розгублюйся – спробуй повторити через якийсь час.
• Пам’ятай: перемога не завжди приходить до найсильнішого рано чи пізно вона приходить до того, хто вірить у себе.

 

У день ЗНО:

• Будь сконцентрованим. ...
• Дій швидко, але не поспішай. ...
• Спочатку берись за ті завдання, у правильності відповідей на які ти не сумніваєшся.
• Пропускай! ...
• Читай завжди уважно завдання до кінця. ...
• Думай лише про поточне завдання. ...
• Якщо попереднє завдання тобі не під силу, забудь про цю проблему.

 

Онлайн – консультування педагогів з питання: «Адаптація п’ятикласників до навчання в середній школі»

 

Онлайн – консультування педагогів з питання:

 «Адаптація п’ятикласників до навчання в середній школі»

                                                              

1.Соціально-психологічні умови розвитку молодших  підлітків.
         Учні 5-х класів – це діти молодшого підліткового віку. В цей час відбувається інтенсивне формування особистості, розпочинається перехід від дитинства до юності у фізичному, психічному і соціальному відношенні
- Зростає контроль кори головного мозку над інстинктами та емоціями (відбувається гальмування) можливість управління своїми емоціями;
- Зникають попередні дитячі інтереси, з’являються нові;
- Виникає в деяких учнів прагнення до самостійності й властивих дорослим форм поведінки;
- Діти цього віку потребують особливої уваги до себе.
Труднощі в їх вихованні зникають, коли батьки (вчителі) враховують нові потреби і запити дитини.
         Молодший підліток – допитлива, активна, різка, діяльна, галаслива й емоційна дитина, яка прагне до всього нового й незвичного.
         Під впливом складнішого змісту навчання в 5-му класі відбуваються зміни в навчальній діяльності підлітків. Вони частіше висловлюють сумніви, ставлять запитання, висувають гіпотези, вступають в суперечки, вимагають додаткових доказів. Їх інтелектуальний (розумовий) розвиток значно випереджає їхній досвід.
         Абстрактне мислення (мислення термінами, поняттями) 5-класника перебуває у стадії свого становлення, тож учні відчувають труднощі в абстрагуванні понять. Найкраще засвоюється молодшими підлітками матеріал, що спирається на адекватно (вдало) підібрані наочні образи.
         Пізнавальні інтереси спрямовуються на пізнання явищ природи і громадянського життя. Вони розвиваються переважно в процесі вивчення навчальних дисциплін. Велике значення у розвитку чи зникненні інтересу до вивчення тієї чи іншої дисципліни мають успіхи, досягнення чи, навпаки, невдачі дитини у вивченні предмету. Успіхи, пов’язані з позитивними емоційним станом, підвищують інтерес і невдачі, (особливо часті) значною мірою знижують його. Інтереси 5-класника стають більш широкими, стійкими, проте, підвищена допитливість у цьому віці може призвести і до розсіяності інтересів.
         Як ідеал у молодших підлітків виступає образ якоїсь людини, (вчителя, батьків, товаришів, героїв книг і кінофільмів тощо). Завдання батьків і вчителів звертати увагу на те, щоб ідеали були дійсно ідеалами (позитивному, спонукати дітей не менш захоплюватися, а намагатись походити на ідеальну людину, зіставляти свою поведінку з її поведінкою).
2.2. Труднощі адаптації дитини до навчання у 5-му класі.
Кожна людина в певні періоди свого життя зазнає труднощів у зв’язку із освоєнням нового виду діяльності, переходом до нової ситуації, нових умов життя.
         По складності адаптації 5-класників можна прирівняти до першачків, які з дитсадка поринули в шкільне життя. Проблема переходу молодших школярів до середньої школи досить глибока. Вона полягає у переході дітей до іншої школи, де п’ятикласники - наймолодші школярі, яким доводиться засвоювати закони нової школи.
         Учні 5-х класів зустрілись з багатьма проблемами:
- різні вчителі, до яких діти ще не пристосувались та й вчителі не вивчили ще дітей;
- збільшилась кількість навчальних предметів і уроків
- змінився склад класу
- відбувається перехід з кабінету в кабінет  - чергування
Основними ознаками шкільної дезадаптації є : труднощі в навчанні, агресивна поведінка стосовно педагогів і однокласників, надмірна активність і рухливість, підвищена збудливість і тривожність, нездатність до концентрації уваги й зосередженості.
         Проблему адаптації 5-класників до нових умов навчання доцільно розв’язувати спільними зусиллями сім’ї та школи. В школі - це робота психологічної служби, яка здійснює розв’язання цієї проблеми шляхом застосування різних форм діяльності з учнями та педагогічними працівниками.

 

         В освітній  діяльності вчителю слід звернути увагу на групу дітей з високим рівнем самооцінки і групи дітей з низьким рівнем самооцінки.

Рекомендації вчителю по роботі з дітьми

Були розроблені  рекомендації вчителю по роботі з дітьми з високим рівнем самооцінки:
При організації позакласних заходів включати учнів у групову роботу;
Вчити слухати інших;
Виховувати почуття співпереживання;
Оцінюючи роботи, показувати як позитивні, так і негативні моменти;
Аргументувати оцінки.
         Рекомендації вчителю по роботі з дітьми з низьким рівнем самооцінки:
Чи не пред'являти до дитини завищених вимог;
Не використовувати слова, що принижує гідність людини, тобто оцінювати результат діяльності, а не особистість;
Залучати учнів до спільної  роботи в класі;
При організації позакласних заходів призначати учнів на відповідальні посади;
Пропонувати у навчальній діяльності завдання творчого характеру.

 

2. Рекомендації вчителям для роботи з учнями 5-х  класів

Поради класним керівникам 5-х  класів  щодо успішної адаптації учнів

1. Проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;

2. Реалізовувати демократичний стиль керівництва;

3. Не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між  п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;

4. Намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання через дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету в цьому віці;

5. Орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;

6. Допомогти учням з низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:

7. Проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;

8.  Залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;

9.  На позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;

10. Звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить.

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ-ПРЕДМЕТНИКАМ У РОБОТІ З 

п’ятикласниками

Враховуйте труднощі адаптаційного періоду, вікові особливості 5-класників у виборі термінології, доборі методичних прийомів.

1.     Не перевантажуйте учнів адмірними за обсягом домашніми завданнями, дозуйте їх з урахуванням рівня підготовки учня, гігієнічних вимог віку.

2.     Стежте за темпом уроку - високий темп заважає багатьом дітям засвоювати матеріал.

3.     Налагоджуйте емоційний контакт з класом.

4.     а засіданнях методичних обєднань, класних та шкільних нарадах відпрацьовуйте єдині вимоги до учнів (дотримуйтесь єдиного орфографічного режиму, критеріїв оцінювання.

5.     Продовжуйте розвиток та формування ключових компетентностей дітей.

6.     Налагоджуйте емоційний контакт з батьками школярів.

7.     Ніколи не використовуйте оцінку як засіб покарання учня. Оцінка досягнень повинна орієнтуватися на успіх, сприяти мотивації навчання, а не її зниженню.

8.     Фіксуйте позитивну динаміку в розвитку кожного учня (не порівнюйте учнів один із одним, а порівнюйте учня сьогодні і вчора).

9.     Розвивайте навички самоконтролю, вміння оцінювати свою роботу й роботу класу. Не бійтися визнавати свої помилки. Постійно аналізуйте "плюси" і "мінуси" у своїй роботі.

10.                        Використовуйте різі методики, методи форми роботи (в групах, парах, індивідуально).

11.                        Не утворюйте психотравмуючих ситуацій при виставленні оцінок за контрольні роботи, семестрові тощо. Виставляйте оцінки не формально, а з урахуванням особистісних досягнень кожного учня.

 

  

 

                                                                                                                     Психолог   Радченко К.О.