«Резильєнтність (стресостійкість) або як «не розсипатись» під час війни»

Стрес — це невід’ємна частина життя, яка може бути як рушійною силою розвитку, так і джерелом небезпеки для здоров’я. Важливо навчитися розпізнавати його ознаки та застосовувати методи подолання, щоб зберігати баланс. (мал.1)

🌱 Що таке резильєнтність?

Це здатність людини адаптуватися до стресових умов, зберігати внутрішню рівновагу та відновлюватися після кризових подій. Вона не означає відсутність болю чи страху, а радше уміння жити попри них. Психологи часто називають її «психологічним імунітетом».

Ключові аспекти резильєнтності:

• Адаптивність: Здатність гнучко реагувати на внутрішні та зовнішні вимоги, пристосовуючись до змін.
• Стресостійкість: Уміння ефективно справлятися з важкими життєвими ситуаціями, такими як втрата роботи, хвороба, сімейні конфлікти тощо.
• Відновлення: Здатність повертатися до стабільного психологічного та фізичного стану після травматичних подій без стійких порушень.
• Динамічний процес: Це не статична риса, а процес, який можна розвивати та вдосконалювати протягом життя. 

Як резильєнтність проявляється

• Не уникнення проблем: Люди з резильєнтністю не позбавлені негативних емоцій, але мають добре розвинені стратегії подолання труднощів.
• Позитивне мислення: Часто це люди з оптимістичними установками, які вміють знаходити баланс між негативними та позитивними емоціями.
• Практичне застосування: Резильєнтність допомагає знаходити конструктивні рішення та зберігати працездатність навіть в умовах кризи. 

⚔️ Чому важливо під час війни?

Війна створює хронічний стрес: небезпека, втрати, невизначеність.

Без резильєнтності людина може «зламатися» — втратити здатність діяти, приймати рішення, підтримувати інших.

Резильєнтність допомагає зберегти людяність, навіть коли навколо хаос.

🛠️ Як розвивати стійкість? (мал.2)

Опора на цінності: пам’ятати, заради чого ми тримаємось.

Малі кроки: фокус на тому, що підконтрольне — щоденні рутини, маленькі перемоги.

Соціальні зв’язки: підтримка родини, друзів, за потребую звернення до психолога або психотерапевта.

Тіло як ресурс: сон, харчування, фізична активність.

Психологічні практики: дихальні вправи, медитація, щоденник вдячності.

Гнучкість мислення: приймати зміни, шукати альтернативи, не застрягати в одному сценарії.

мал.1

                                                                                                                                         мал.2